Добро пожаловать!

Під печерами – хоч, насправді, під рукотворним ґротом – корінна частина Підпечер-села. Влучніше було б назвати ґрот склепом. Підпечерянське прізвище Склеповий саме із цієї, найстарішої частини села, локалізованої біля річки Ворони.
Чи існувало давнє поселення на місці сучасних будинків – не конче. Коли піднімається вода в Дністрі – а востаннє такий ключовий підйом трапився липня 2008, притоки Бистриця Солотвинська та Надвірнянська, також збурені,  не мали куди скидати свою воду -  а їхні притоки й  ніхто й не питався. Таким чином, навіть кволі потічки виходили з берегів – хоч в межах їхнього басейну дощів могло й взагалі не бути. Пригадуємо устами очевидця, що як найбільша повінь 1941  прийшла на Подністров’я – над Коропцем дощів не було – хоч в Карпатах зливи розбивали собі голову.
Тому найстаріша частина Підпечер має бути пов’язане саме з ґротом-склепом, що на безпечній висоті над плесом річки, а не з сучасним кутом села.

 

 

В мережі згадки про Підпечери – головне  в зв’язку з тим, що якогось чудового дня вода тут посиніла внаслідок локального екологічного лиха. Зате знаходимо, що підпечерян називають цибулєнниками – хоч віж місцевих почуєте про втрату цього мистецтва. Ідентифікувати себе з цибулинами прийнято хіба по традиції.
І мені не вдалося знайти ні слова про ґрот, що заслуговує найбільшої уваги.

Тисмениця , що за кілька кілометрів нижче по течії Ворони, відома з XII століття. Логічно віднести вирубування підпечерського склепу ще до часів княжої доби, залишаючи більш точне датування професійним історикам та просто тим, хто вже винайшов ровера.
Мабуть, даний об’єкт виник під християнським світоглядним впливом. Створювати собі проблеми там, де їх немає – лупати сю скалу, нехай ні дощ ні холод не спинять – це могли робити тільки  християни аскетичного профілю. Бо ж куди простіше добудувати щось з будівельного матеріалу на відкритому просторі – цей принцип спорудження використовується в наш час – а не чим шпортати катакомбу.